Статтею 190 Сімейного кодексу України (далі – СК) передбачено, що батьки (той із них, з ким проживає дитина, і той, хто проживає окремо від неї) з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (жит-ловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріа-льно посвідчується і підлягає держав-ній реєстрації. Також потрібно заува-жити – якщо дитина досягла чотир-надцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно при укладенні такого договору є сама дитина або дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення договору про припинення прав на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно той із батьків, з ким проживає дитина, зо-бов’язується самостійно утримувати її. Потрібно додати, що такий договір може бути розірваний за позовом відчужувача нерухомого майна у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов’язку по її утри-манню. Але потрібно пам’ятати, що відпо-відно до ч.3 ст.190 СК укладення зазначеного договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Такі додаткові витрати відповідно до ч.1 ст. 185 СК можуть бути викликані особливими обставинами, пов’язаними не лише з негативними факторами (хворобою, каліцтвом) – цілком важливим є й стягнення з батьків додаткових витрат на розвиток здібностей дитини. Розмір додаткових витрат на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
