Яка відповідальність за затримку виплати заробітної плати передбачена законодавством України?
Несвоєчасна виплата заробітної плати є порушенням трудового законодавства, за яке роботодавців та відповідних посадових осіб (власників підприємств, керівників, їх заступників тощо) може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Відповідно до п.1-1 ст.41 Кодексу законів про працю України до керівника підприємства, винні дії якого призвели до несвоєчасної виплати заробітної плати або її виплати у розмірах, нижчих від установленого розміру мінімальної заробітної плати, може бути застосований такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення. Крім того, за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності - встановлених термінів виплати заробітної плати (або виплати її в неповному обсязі), у ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність у вигляді адміністративного штрафу в розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але адміністративна відповідальність настає лише у випадку, коли немає характеру кримінальної відповідальності. В ч.1 ст.11 Кримінального кодексу України говориться, що злочином є суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Отже, за невиплату заробітної плати, а також стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат, можна притягти винних осіб до кримінальної відповідальності – відповідно до ч.1 ст.175 Кримінального кодексу України; безпідставна невиплата заробітної плати та інших встановлених законом виплат працівникам більше ніж за один місяць, вчинена роботодавцем умисно, карається штрафом від 100-300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Контроль за дотриманням законодавства з питань трудової діяльності здійснює держава – адже саме вона встановлює правила поведінки роботодавців та працівників на ринку праці. Зокрема, ця функція покладена, згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50, на Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, інспектори якого з метою захисту трудових прав працівників проводять відповідні перевірки роботодавців.
